Як навчити дитину правильно тримати олівець

Майже кожен з батьків стикається з однаковою картиною: дитина бере олівець у кулак, притискає його всією долонею до паперу й малює короткими ривками, швидко втомлюючись і відмовляючись від заняття вже за п'ять хвилин. Здається, що це дрібниця, яка «сама минеться». Але насправді саме від того, як малюк тримає олівець у три, чотири й п'ять років, залежить, наскільки легко він навчиться писати в школі, чи болітиме в нього рука після десяти хвилин завдань і чи не доведеться вчителю та логопеду переучувати вже закріплену неправильну звичку.

Хороша новина в тому, що правильний захват олівця — це не вроджений талант, а навичка, яку можна спокійно й без тиску сформувати вдома. Для цього не потрібні дорогі методики чи репетитори: достатньо розуміти, як працює дитяча рука, підбирати інструменти за віком і перетворити підготовку руки до письма на гру. У цій статті ми детально розберемо, чому правильний захват такий важливий, які етапи проходить дитина, як виправити помилки й якими олівцями та наборами зручніше за все тренуватися.

Чому правильний захват олівця важливий ще до школи

Коли ми говоримо про письмо, ми зазвичай уявляємо літери та прописи. Та насправді письмо — це насамперед складна робота м'язів кисті, пальців і навіть плеча. Правильний захват олівця дозволяє дитині рухати лише пальцями та кистю, тоді як неправильний змушує задіювати всю руку від ліктя. Саме тому діти, які тримають олівець у кулаку, втомлюються вже за кілька хвилин: вони виконують у рази більше зайвої м'язової роботи, ніж потрібно.

Другий важливий момент — це автоматизація. У школі дитина має думати про те, ЩО вона пише (як скласти слово, як побудувати речення), а не про те, ЯК тримати ручку. Якщо захват сформований правильно й доведений до автоматизму ще до першого класу, рука працює сама собою, і всі сили мозку йдуть на навчання. Якщо ж захват неправильний, дитина витрачає увагу на боротьбу з інструментом, швидше робить помилки й починає не любити письмо як таке.

І третє — естетика та швидкість. Неправильний захват майже завжди дає кострубаті, нерівні літери, бо пальці не можуть робити дрібних точних рухів. З віком переписувати такий почерк стає дедалі важче: звичка вже закріпилась у м'язовій пам'яті. Тому педагоги та нейропсихологи в один голос радять формувати правильне тримання олівця м'яко, в ігровій формі, у віці від трьох до п'яти років — поки рука ще гнучка й піддатлива.

Як виглядає правильний захват олівця

Класичний правильний захват олівця називають «щипковим» або «триточковим»: олівець лежить на боковій частині середнього пальця, а зверху його легко притримують подушечки великого та вказівного пальців. Утворюється своєрідне «гніздечко», у якому олівець тримається невимушено, без надмірного стискання. Безіменний палець і мізинець м'яко зігнуті до долоні й слугують опорою — на них кисть ковзає по паперу.

Дуже важлива деталь, яку часто пропускають батьки: пальці мають бути приблизно на відстані 1,5–2 см від заточеного кінчика. Якщо дитина тримає олівець занадто близько до грифеля, вона не бачить, що пише, і затискає пальці; якщо занадто високо — втрачає контроль над лінією. Сам олівець при цьому має лежати в заглибині між великим і вказівним пальцями та бути спрямованим у бік плеча, а не стирчати вертикально вгору.

Перевірити захват легко однією грою: запропонуйте дитині взяти олівець правильно, а потім підкласти під зігнуті безіменний палець і мізинець маленьку ватну кульку чи шматочок серветки й «не впустити» її під час малювання. Це автоматично формує саме той м'який щипковий хват, який потрібен, і прибирає зайве напруження долоні.

Підготовка руки до письма: з чого почати

Помилка багатьох батьків — давати дитині олівець і одразу садити за прописи. Насправді підготовка руки до письма починається задовго до олівця й зовсім не за столом. Спершу потрібно розвинути дрібну моторику та силу пальців, бо без них жоден «правильний захват» не втримається — пальцям просто не вистачить сили й координації.

Найкраща підготовка руки до письма — це повсякденні дії та ігри, у яких задіяні три «письмові» пальці: великий, вказівний і середній. Застібання ґудзиків, нанизування намистин, ліплення з пластиліну, відривання маленьких шматочків паперу, гра з пінцетом і прищіпками, перекладання квасолі — усе це непомітно готує руку. Що більше дрібних точних рухів робить дитина в побуті та грі, то легше їй потім дається олівець.

Окрема цінна вправа — малювання на вертикальній поверхні: мольберті, дошці чи просто аркуші, прикріпленому до стіни. У такому положенні зап'ясток природно розгинається, а пальці самі лягають у правильний хват. Тому, якщо є можливість, частину занять переносьте з горизонтального столу на вертикаль — це один з найпростіших способів сформувати правильне тримання без зайвих повчань.

Який олівець обрати залежно від віку

Вибір інструмента — половина успіху. Тонкий і довгий олівець, яким зручно дорослому, для трирічки незручний: його просто нічим утримати, тому дитина мимоволі стискає його в кулак. Чим менша дитина, тим коротшим і товщим має бути олівець, щоб маленькі пальці могли його охопити без напруження. Саме тому для найменших ідеальні короткі воскові олівці-цеглинки та грубі трикутні олівці.

Окремо варто згадати трикутну форму. Тригранний олівець фізично не дає пальцям «з'їхати» у неправильне положення: три грані самі вкладають великий, вказівний і середній пальці на свої місця. Це найпростіший спосіб сформувати правильний захват без постійних нагадувань. Коли хват уже звичний, можна переходити на тонші круглі або шестигранні олівці.

Зверніть увагу й на м'якість грифеля. Маленька дитина ще не вміє сильно натискати, тому твердий олівець майже не залишає сліду — малюк починає тиснути щосили й затискає руку. Для перших кроків обирайте м'які, яскраві олівці, які малюють легко, без зусиль. Нижче — орієнтовна таблиця відповідності інструмента й віку.

Як виправити неправильний захват без сліз

Якщо дитина вже звикла тримати олівець «неправильно», різко забороняти й сварити — найгірша стратегія. Це лише викличе спротив і відразу до малювання. Переучування має бути м'яким, поступовим і обов'язково ігровим. Перше правило: ніколи не виривайте олівець із рук і не кажіть «ти тримаєш неправильно» — натомість покажіть, «як тримають художники», і зробіть це разом.

Дуже добре працюють фізичні «підказки». Згадана ватна кулька під мізинцем і безіменним пальцем привчає згинати ці пальці. Спеціальні силіконові насадки-тренажери на олівець теж допомагають: вони мають заглибини під пальці й не дають їм з'їхати. Ще один трюк — короткий, на 2–3 см, недогризок олівця: довгий його просто нічим узяти неправильно, рука сама складається у щипковий хват. Це один з найефективніших і найдешевших прийомів.

Будьте терплячі: на переучування йде від кількох тижнів до кількох місяців, бо потрібно перебудувати м'язову пам'ять. Тренуйтеся короткими сеансами по 5–10 хвилин, але регулярно, і завжди хваліть за старання, а не лише за результат. Якщо дитині вже 6–7 років, а захват досі грубо неправильний і малювання дається важко, варто показатися erготерапевту або нейропсихологу — іноді причина у слабкому тонусі кисті, і тут потрібні спеціальні вправи.

Ігри та вправи для тренування захвату

Найкраще навичка закріплюється тоді, коли дитина навіть не здогадується, що «вчиться». Тому перетворіть тренування на гру. Малювання доріжок від звірятка до його будиночка, обведення пунктирних ліній, штрихування великих фігур у різних напрямках, з'єднання крапок за номерами — усе це непомітно тренує точні рухи саме тих пальців, що тримають олівець.

Чудово працюють і дрібні «нехудожні» ігри: малювання дрібних деталей у маленьких розмальовках (щоб не заходити за контур, доводиться рухати лише пальцями), гра «равлик» — закручування спіралей від краю до центру, штрихування «дощику» короткими лініями зверху вниз. Чим дрібніші й точніші рухи, тим краще працює щипковий захват і тим швидше він стає звичним.

Не забувайте чергувати інструменти. Воскові олівці, фломастери, крейда на асфальті, пальчикові фарби, малювання на манці пальцем — різноманіття утримує інтерес і розвиває руку з різних боків. Головне правило залишається одне: коротко, часто, із задоволенням і без тиску. Тоді правильний захват сформується сам собою й залишиться з дитиною на все життя.

Поширені помилки

• Зарано садити за прописи — без розвиненої дрібної моторики пальці не втримають правильний захват, і дитина просто стискає олівець.
• Давати тонкі довгі олівці малюкам — маленькій руці нічим їх утримати, тому формується «кулак» замість щипка.
• Твердий грифель — слабкий натиск не залишає сліду, дитина тисне щосили й затискає кисть, швидко втомлюючись.
• Сварити й виривати олівець — це викликає відразу до малювання; переучувати треба м'яко, грою та власним прикладом.
• Переучувати лівшу — насильницька зміна провідної руки шкодить мовленню та нервовій системі дитини.

Питання та відповіді

Читайте також

• Підготовка дитини до школи
• Як розвинути дрібну моторику
• Воскові олівці чи фломастери